Неділя, 04.12.2016, 23:16
Вітаю Вас Гість | RSS
Міні-чат
200
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 101
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

День ПЕРЕМОГИ

         Шляхами подвигу і слави наших батьків і дідів

                                                                  СПАСИБО

 

                                        Шла война по равнинам и горам,

                                        По деревням и городам.

                                        Шла война вместе с смертью и горем,

                                        Вместе с громом, огнем пополам. 

                                        Сея слезы, летели гранаты,

                                        Бой гремел над советской страной.

                                        Уходили на битву солдаты,

                                        И не все возвратились домой. 

                                        И стоят обелиски погибшим.

                                        Звезды память навеки хранят.

                                        Помнят люди страну защитивших,

                                        Молодых и безусых ребят. 

                                        В день победы, девятого мая,

                                        Подхожу я к вечному огню

                                        И спасибо от нашего края

                                        Всем, погибшим за нас, говорю
.


За матеріалами КІДу

                                                       
    В. Білоусова
                           Так починалась війна


 

                                                                                
  Згадує радистка – гвардії старший сержант

                                                                                    Білоусова Віра Олександрівна

 

    Щороку Віра Олександрівна вітала учнів інтерклубу нашої школи з Днем Перемоги і висловлювала

найкращі побажання.  Наводимо текст одного з листів.

 
Перші хвилини страхіть

  Війна захопила мене на західному кордоні нашої Батьківщини. Темної ночі мене розбудило

гудіння моторів дуже великої кількості літаків, що летіли через нашу станцію. Раніше я

ніколи не чула, щоб одночасно летіло стільки літаків. Мені сказали, що це, мабуть, якісь

нічні навчання. Але якесь, ще неясне, тривожне відчуття охопило мене і я довго стояла

біля вікна і вдивлялася у темряву. На світанку все стало зрозуміло і нам. Літаки, що

стривожили мене, летіли на бомбардування наших міст– це були німецькі літаки. Почалася

війна. Пам’ятаю перевернуті догори колесами машини, обгорілі трупи у потязі, що йшов

до Ленінграду, а його повернули назад на нашу станцію. Пам’ятаю перший автобус з

пораненими дітьми, що прийшов з м. Риги. З жахом ми дивились на дітей, у яких не було рук,

ніг, а замість них були забинтовані обрубки. Тієї ночі я не могла заснути. Ранком я пішла на

станцію дізнатись про потяг на Ленінград. Розклад був порушений, потяги ходили рідко.

Шосе від станції до військового містечка було порожнім, житлових будинків не було, і назад

я йшла спокійно. Було дуже жарко, і на мені було світле плаття. Раптом загуділи паровози на

станції. Я вже знала, що таке бомбардування, і побігла. Мені хотілося бути з людьми. Я бігла

і думала, що літаки летять бомбардувати військове містечко. Але, сама не знаю чому, я збігла

з шосе у кювет і побігла по висохлій канаві. Шосе було залите сонцем, літаки летіли так низько,

що на асфальті шосе були їх страшні чорні тіні. Мені не було страшно, бо я не розуміла їх

замисел. Мені добре було видно льотчика, і він добре бачив і біле плаття, і мої коси і

світлі туфлі. Я бігла і думала, чому зовсім поряд з кюветом на шосе скачуть фонтанчики пилюки,

і здогадалась. Мені було незрозуміло – навіщо я їм потрібна, що вони хочуть моєї смерті. Що

це їм дасть? Не страх, а злість охопила мене і я почала бігати по канаві вперед-назад. Бігала

я швидко, і, очевидно, німцю набридло це полювання, бо попасти в мене він так і не зміг, але я

зрозуміла, хто такі німці – фашисти. Потім я їхала у потязі у Ленінград – додому. На ст. Псков,

де я чекала потяг, літаки налітали безперервно, і всі, хто очікували потяг, товпились під відкритим

небом біля вокзалу. Ми так намучились чотири ночі без сну під бомбардуваннями, що навіть

страшно не було, а було все одно. Начальник станції, видно, пошкодував мене і шепнув, щоб

я йшла з ним. Так я сіла у потяг, оминувши всі труднощі посадки. Як тільки від’їхали декілька

станцій, як паровоз ранком, коли всі ще спали, почав давати короткі гудки. Я вискочила з вагона і

побігла до лісу так, що вітер у вухах свистів. Коли німці відбомбились, їхати було вже ні на чому.

Біля вагонів лежали трупи людей, вагони горіли. 

 

                           На добру згадку інтерклубу "Мир” учасниця війни подарувала кілька своїх віршів:

                                                 
- «Девушки в 41-м»

                                                 
- «Десант перед прорывом блокады Ленинграда»

                                                 
- «Завоёвана жизнь»

 

                                                        Девушки в 41-м

 

                                                  Последний сдан зачёт...

                                                  Как нам тогда хотелось

                                                  Одеть свой светлый праздничный наряд,

                                                  Но платья заменил...

                                                  На серые шинели

                                                  На сборном пункте
            
                                                  Нам военкомат.

                                                  И вместо бала – ползать по-пластунски,

                                                  Метать гранаты, прыгать и стрелять,

                                                  Учил ивановский, простой парнишка русский,

                                                  – инструктор наш, учивший воевать.

                                                  Петлички лётные на новой гимнастёрке,

                                                  Прищур больших, серьёзных, карих глаз.

                                                 Как мало прожито, –

                                                 Как много пережито...

                                                 Кто знал, что встретились тогда

                                                 В последний раз.

                                                 Потом вокзал и тяжкое прощанье;

                                                 Застыл в глазах незаданный вопрос,

                                                 Последний взгляд, последнее объятье,

                                                 И то молчанье, что, порой, страшнее слёз.

                                                 Окопная бессонница в посёлке,

                                                 Где левый берег, пятачок, Нева,

                                                 Глаза усталой, раненой девчонки –

                                                 Всё это было будто бы вчера.
                                                                                                                       В. Белоусова

 
                                          Десант перед прорывом блокады Ленинграда
                                                        (Из фронтовых воспоминаний)

 

                                               Лучи прожекторов

                                              Скрестились над заливом.

                                              Повисли «люстры» над замёрзшею Невой.

                                              Мы в белых маскхалатах торопливо

                                              Под носом у врага

                                              Идём в десант морской.

                                              А ветер рвёт, сгоняя в стаи тучи,

                                              И лёд трещит, и в проруби вода.

                                              В застывших пальцах боль

                                              От стужи жгучей.

                                              Но это перетерпишь – не беда.

                                              Вдруг сполохом взрывается граната...

                                              И в логове врагов

                                              Пошёл переполох...

                                              Забило пламя, –

                                              «К бою автоматы!»

                                              И кровью залит лёд,

                                              И пули, как горох.

                                              Кругом огонь и смерть,

                                              Поют и воют мины.

                                              Всю грудь комсоргу

                                              Вырвала одна.

                                              Кричат матросы:

                                              «Военфельдшер Нина!»

                                              А Нина ранена –

                                             Сама едва жива.

                                             А с нашей стороны

                                             Сигналят фонарями:

                                             «Прикроем ваш отход!»

                                             «Под свой огонь не лезь!»

                                             В ответ товарищам

                                             Сигналю я флажками

                                             Одно короткое, простое слово: «Есть!»

                                                                                                                В. Белоусова

 

 
                                       (Возвращение с победой частей Ленфронта в Ленинград)
                                                                        8 августа 1945 года
                                                                         Завоёвана жизнь

 

                                            Ну и вот – завоёвана жизнь! –

                                            Год победы настал 45-й!

                                            Гимнастерки в пыли,

                                            И под касками потные лбы,

                                            И у нас на груди

                                            Остывают стволы автоматов,

                                            А на них нам бросают,

                                            Бросают гвоздики, цветы.

                                            Мы идём из-под Нарвы,

                                            Из Пскова,

                                            Из Гдова, из Руссы.

                                            Мы идём с орденами,

                                            Тяжело сапогами гремя.

                                            Припорошила пыль

                                            Наши головы русые,

                                            И у многих осталась

                                            В висках седина.

                                            Мы ушли от кровавых боёв,

                                            Дальнобойных орудий раскатов,

                                            И сигнальных ракет,

                                            Поднимавших в атаку в ночи.

                                            Мы прошли сквозь огонь,

                                            Через кровь,

                                            Под зловещие звуки набата,

                                            Что в ушах, до сих пор,

                                            По ночам всё звучит.

                                            Мы «видали виды»...

                                            Пережили немало.

                                            Мы с боями прошли через все рубежи.

                                            Много гроз и тревог в нашей жизни бывало,

                                            Но... остались в живых.

                                            И за это спасибо скажи!
                                                                                                                  В. Белоусова



Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Грудень 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031
Друзі сайту

Copyright MyCorp © 2016